1728, 29 березня – у селі Лемеші (нині Чернігівщина) в родині козака Григорія Розума та Наталії Розумихи народився Кирило Розумовський, останній гетьман Лівобережної України, граф. У 18 років він став президентом Російської Академії наук, яку очолював протягом п’ятдесяти років.

   Кирило Розумовський (1728 - 1803). Художник Батоні Помпео Джиролано. 1766. Фото: uk.wikipedia.org

      Перші чотири її президенти були німцями. Після того як російською імператрицею стала Єлизавета І, вона спрямувала свою політику проти засилля німців. Протягом п’яти років посада президента залишалася вакантною. Бо Єлизавета не бачила достойної кандидатури серед свого оточення. На той час Кирило Розумовський повернувся до Петербургу з-за кордону, отримавши там гарну європейську освіту. Та найголовніше – став довіреною особою імператриці.  
      Старший брат Кирила Олексій Розумовський, завдяки чудовому голосу опинився у придворній капелі, став фаворитом доньки Петра І цесарівни Єлизавети. Після сходження Єлизавети І на престол, Олексій Розумовськй отримав звання й маєтності та мав неабиякий вплив при дворі. Він забрав до Петербурга  Кирила Розумовського. Різнця у віці між братами була у 19 років, тож Олексій опікувався молодшим братом як батько. Відправив Кирила на навчання до найкращих закладів Німеччини, Франції та Італії.        Після повернення з Європи Кирило Розумовський поринув у веселе та безурботне життя вельможі єлизаветинського двору. «Маючи гарну зовнішність і гострий розум, – писала у мемуарах Катерини ІІ,– зумів досягти у вищому світі загальної шани і любові. Особливою популярністю й успіхом Кирило Григорович користувався у придворних красунь».      1746-го він одружився з родичкою імператриці Катериною Наришкіною, яка мала величений посаг у вигляді кількох десятків тисяч кріпаків, села та нерухомість у Петербурзі й Москві.     1747 – го імператриця відновила гетьманство в Україні. Цьому сприяли міжнародні обставини та прохання козацької старшини. 1750-го на козацькій раді у Глухові Кирила Розумовського обрали гетьманом Лівобережної України. Кандидатуру гетьмана визначала імператриця, а на Глухівській раді відбулося втілення сценарію «обрання».Кирило Розумовський не поспішав залишати блиск столичного життя. Лише за наказом імператриці у липні 1751-го новообраний гетьман з величезною свитою прибув до Глухова, де йому влаштували помпезну зустріч. Своєю резиденцією гетьман обрав Батурин, де спорудив палац, який був мініатюрною копією двору Петербурзького. Кімнати прикрашали картини, оксамит, золотий посуд, дорогі меблі. Потреби гетьмана тут обслуговувало 260 людей. У гетьманських палацах у Глухові та Батурині працювали капеляни, по декілька десятків музикантів, сотники, стрільці та пташники. Для охорони гетьмана існував спеціальний кінний загін, який вдягався в зелені гусарські мундири.

Палац Кирила Розумовського у Батурині.

    Кирило Розумовський докладав зусилля до розбудови автономії Гетьманщини. Без погодження з Петербургом він призначав полковників, сприяв забороні поширювати на українців «холопство», хоч роздавав у володіння козацькій старшині сотенні містечка з вільним населенням, здійснював адміністративну та судову реформи. Прагнув налагоджувати міжнародні зв’язки.

Після приходу до влади Катерини ІІ гетьманство було ліквідовано у 1764 році. Розумовськй вирушив у подорож за кордон. Протягом 11 років нова імператриця не дозволяла йому повернутися в Україну. 1794-го він остаточно переїхав до Батурина. Займався меценатством.       Помер у січні 1803-го в Батури, де його і поховали в трапезній церкви Воскресіння Христового, яку він відбудував на руїнах мазепинської церкви.